 |
|
|||||
|
|
Евгений Марчук обвиняет телеканал «1+1» во лжи Партия «Свободы» (не Тягнибока) распространила заявление, которое мы приводим дословно. 22 березня 2005 року в програмі «Подвійний доказ», присвяченій так званій «банді перевертнів», було заявлено, що лідер Партії Свободи Євген Марчук нібито відмовився дати коментар програмі. Ведучий Анатолій Борсюк сказав: «На численні прохання до пана Марчука дати коментар нашій програмі ми отримали відмову». В контексті програми ця репліка прозвучала так, начебто Євген Марчук свідомо уникав участі саме в цій програмі, що кидає тінь на його ділову репутацію. Прес-служба Партії Свободи заявляє, що ні керівництво каналу, ні керівництво програми «Подвійний доказ», ні її ведучі особисто не зверталися до лідера Партії Свободи Євгена Марчука із пропозицією щодо коментарю. Ведучий програми пан А.Борсюк, посилаючись на свідчення учасника програми народного депутата пана Г.Омельченка, заявив, що Євгеном Марчуком нібито було втрачено «безцінну» відеокасету. Привертаємо увагу ведучого до того, що Євген Марчук дав свідчення Генеральній прокуратурі та Спеціальній комісії Верховної Ради щодо відеокасети і відповів на всі без винятку питання. І тоді ж було поставлено остаточну крапку в історії з цією фальшивкою. Принагідно нагадаємо, що під час президентських виборів 1999 р. всі владні структури агресивно протидіяли як виборчій кампанії кандидата в президенти Євгена Марчука, так і йому особисто. Владними структурами організовувались численні провокації, такі як демонстрація по телебаченню, в тому числі і на каналі «1+1», провокаційних кліпів; підкидання під колеса автомобіля кандидата «їжаків», що створювало загрозу автомобільної катастрофи із важкими наслідками; «замінування» місць виступу кандидата, підкидання провокаційних матеріалів до штабу, в тому числі і відеокасет. На завершальному етапі виборчої кампанії 1999 р. ситуація набула надзвичайної гостроти, і організатори провокацій вдавалися навіть до підкидання нібито правдивих матеріалів, які б дискредитували В’ячеслава Чорновола періоду його перебування в казематах КДБ. Тому не можна висмикувати із гострої атмосфери політичної боротьби того періоду один епізод із відеокасетою, яка була підкинута у штаб за два тижні до виборів, а тому була однозначно оцінена як фальшивка і провокація, так само як і згаданий матеріал стосовно В.Чорновола. Якщо слідувати здоровому глузду, то у ведучих мало б виникнути питання, чому так званий «полковник міліції» із такої «цінної» касети не звернувся до інших опозиційних кандидатів чи політиків, ну і врешті решт за весь час, що минув з 1999 р., не звернувся до самого пана Г.Омельченка? Згідно цієї ж логіки, дивним виглядає, що ведучі п. Борсюк і п. Кіпіані не звернули уваги на заяви компетентних гостей програми, що ні Гончаров, ні його «банда перевертнів» не мають ніякого відношення до «справи Гонгадзе». Разом з тим відомо, що саме Гончарова і його банду хтось, з невідомих поки що причин, настирливо намагався і намагається й сьогодні прив’язати до «справи Гонгадзе», а самого Гончарова прив’язати до Євгена Марчука. Пошук відповіді на це питання однозначно може вивести на осіб, які зацікавлені ввести слідство в оману. Дивно, що не це стало предметом дослідження. Під завершення президентської виборчої кампанії 2004 р., під тиском громадськості та колег-журналістів з «5-го каналу» ТК «Студія «1+1» дозріла до заяви про повернення до інформаційної політики, яка базується не на «темниках», а на Кодексі журналістської етики. Однак, як виявляється, на каналі ще можливі рецидиви виконання «темників», які, здається, пишуться тією ж самою рукою. Шкода, що це можливо на каналі, де працює немало чесних і талановитих журналістів З приводу програми «Подвійний доказ» каналу «Студія «1+1» від 22.03.05. в частині, яка стосується лідера Партії Свободи Євгена Марчука, прес-служба Партії Свободи заявляє свій протест і вимагає оприлюднення нашої позиції. Справи Гонгадзе та Александрова, «банди перевертнів», так як і інші резонансні справи мають бути обов’язково розкриті. І ЗМІ можуть і повинні сприяти цьому процесу - Партія Свободи є для свободи ЗМІ природнім партнером. Але виключно важливою є позиція самих журналістів, коли професійність, почуття міри і етики диктуватимуть пошук саме істини, а не маніпуляцію громадською свідомістю в інтересах окремих політичних груп чи осіб.
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|